Вірш-роздум

За що Тебе плюндрують- Моя Батьківщино?
За що рвуть, ділять, розпинають,
На коліна ставлять, мову забирають?
Плюють в Твою Душу - в дідівські криниці,
Твої діти сироти - убогі і ниці.
Пробач, Господи убогих - не знають що діють,
Усні важкому на світі жевріють, - По чужих,
Дорогах ходять, в чужину мандрують,
Бо сліпими ними упирі керують,
Кров'ю їхньою впилися. Та знай собі - бенкетують.
Їм добре панується, гарно живеться,
Та знайте прокляті - колись те урветься,
Прокинуться зомбовані, прозріють небоги,
От тоді-то вам прийдеться - за "торбу" і "в ноги",
Щоб аж курява за вами, щоб було мало дороги,
Щоб прийшлось оббивати чужії пороги.
Бо прокинеться та сила, як ви приспали,
Так візметься за вас клятих - щоб вас та й не стало!

Олександр Сугак