пʼятницю, 5 лютого 2010 р.

Питання історичної справедливості.

На тлі сьогоднішніх перегонів, перед другим туром президентських виборів сталась велика подія: наш "гарант" нарешті спромігся надати звання "Герой України" Степану Андрійовичу Бандері, та визнати, на державному рівні усіх борців за незалежність України усіх борців за незалежність України у 20-му столітті. Справедливість перемогла, держава визнала своїх героїв. Але скільки ще болючих ран на тілі нашої батьківщини, нашої історичної пам'яті. Не зважаючи на Указ (та зважаючи на його повну бездіяльність) до цього часу не тільки не демонтовані пам'ятники тоталітаризму, а ще й створюють нові та реставрують старі.
Згадаймо нещодавно епопею із "головним" пам'ятником "Лєніну"в столиці України. Спочатку була спроба демонтажу кам'яного ідола, який завадила наша "мужня" міліція, потім цілодобова "діжурка" пенсіонерів та юних збоченців-"буденовцев" біля скаліченого вождя, його реставрація та відкриття, яке "приурочили" якраз до чергової річниці голодомору.
А, пригадайте вакханалію на Полтавщині, коли "побєдітєлі" празнували "300-лєтіє вєлікай пабєди рускава аружія" над нами, українцями. Досі бовваніє посеред Одеси пам'ятник "Єкатерінє Вєлікой" яка "прославилась" тим, що ввела в Україні кріпацтво, зруйнувала Січ, яка активно боролась проти української мови та культури.
В багатьох містах та селах "стирчать" бетонні "лєніни", є вулиці, які носять назву того ж таки "лєніна", петровського, котовського, щорса, косіора, річниці комсомолу, або жовтневої революції та інші. Нещодавно "порадували" тим що відшукали вагон, у якому свого часу їздили Столипін потім Троцький, після нього - Ворошилов. Зараз ту купу брухту реставрують, не шкодуючи часу та коштів. Для чого??? Вагон з технічної точки зору не має особливої вартості. Його поява не призвела до перевороту в науці та техніці, він не став базовим для подальших розробок. Історична цінність , з огляду на персонажів, як і в ньому були пасажирами для українського народу зовсім негативна. Але телебачення "віщує" нам що то "велика подія". І вагон займе своє місце у музеї. де екскурсоводи на "общєпринятом" будуть розказувати, які "великі" люди їздили в ньому, та творили свої чорні справи - допити, катування, гвалт, розстріли.
Деякі малороси пропонують ставити пам'ятники Сталіну, за його "велікіє заслуги", стверджуючи що геноцид Українців то "перегіби". Скільки можна терпіти подібну наругу над собою? Скільки нам ще будуть плювати в обличчя, казати, що ми не народ, що у нас не має ні своєї мови, ні історії, ні культури, ні держави, торочити що ми то частина Польщі, або Росії. Невже ми знову будемо у якості небажаних гостей у власному домі???
Вищеописані перспективи Вас не тішать? То думайте, кого шанувати, та зважаючи на повну бездіяльність влади теперішньої, малоросійські настрої двох кандидатів "друготурників" та перспективу парламентських виборів навеснідумайте кого обрати.
Наша історія - це наше минуле, без якого відомо немає майбутьнього. Наша історія - це наші герої, наші традиції, це зрештою ми самі!!! Те що не подобається нашим сусудам, які активно проводили колонізацію наших земель, а дехто проводить і зараз прилюдно. Тому, що на противагу всім їхнім зусиллям Україна при першій же нагоді неодноразово повставала як самостійна повноцінна держава. Наслідком багаторіної роботи є нинішня незарежність. Решта залежить від нас. Або ми станемо гасподарями у своєму власному домі, або ми будемо "поглинуті" та "розченені" сусідніми державими і так залишимось на узбіччі світової історії. Не можна шанувати тих, хто робив все аби України не було, все щоб замінити нашу мову, культуру на свою (по суті зробити нас яничарами). Це добре видно по тому що ми вже 19 років тупцюємо на місці, утворюючи жахливий "заміс", у якому самі дедалі глибше грузнемо та так і не наважимось розпочати рух вперед. Власна історія, та власний погляд на неї це не проти когось, а за себе. Тому час вийти з імперського малоросійського болота і сказати всьому світу - "Ми - Українці, ми є були і будемо." Слава Україні.
Олександр Сугак

Немає коментарів:

Дописати коментар